Патріотична година до Дня Конституції України. День Конститу́ції Украї́ни — державне свято України. Святкується щорічно 28 червня на честь ухвалення Конституції України того ж дня 1996 року. День Конституції України — єдине державне свято, закріплене в самій Конституції.
28 червня Україна відзначає одне з найважливіших державних свят — День Конституції. Саме цього дня, 28 червня 1996 року, ухвалили Основний Закон.
День Конституції — це єдине державне свято, закріплене в самій Конституції:
“Стаття 161. День прийняття Конституції України є державним святом — Днем Конституції України”
Ухвалення Конституції закріпило правові основи незалежної України, її суверенітет і територіальну цілісність, стало важливим кроком у забезпеченні прав людини і громадянина та підвищило міжнародний авторитет України у світі.
Заведено вважати, що коріння української конституції тягнеться ще у часи київського князя Ярослава Мудрого, у XI століття. Створена ним "Руська правда" — це дійсно перша відома кодифікація прав на території Київської Русі, яка наслідувала законодавчі акти германських та англосаксонських держав Європи.Самі закони укладалися на основі звичаєвого права, а текст містить норми кримінального, спадкового, торгового і процесуального законодавства.Попри привілеї для вищого стану, усі вільні люди перебували під опікою "Руської Правди", головним завданням якої було давати можливість сторонам захищати свої права на життя, здоров'я і майно, а судові — підставу до справедливого вироку.На території нинішньої України (Правобережжя) діяла конституція Речі Посполитої, укладена 3 травня 1791 року. Щоправда, уже у 1795 році, у ході поділу країни між Росією та Австрією, закон втратив свою силу, але не історичне значення.
Вона вважається першою в Європі й другою у світі конституцією, яка:встановлювала устрій Речі Посполитої згідно з ідеями просвітництва;
зміцнила виконавчу владу за принципом спадкової монархії;скасувала liberun veto (принцип одноголосного прийняття рішень);
розширила права міщан та послабила позиції магнатів;скасувала поділ на Польщу і Литву.
Конституцію Орлика заведено вважати найпершою вона фактично не мала юридичної сили, бо була укладена урядом Гетьманщини у вигнанні у молдавському місті Бендери(нині самопроголошена держава "Придністровʼя").
"Конституція Пилипа Орлика, якій понад 300 років. Її називають першою писемною Конституцією Європи. Справедливо, щоб її читали в кожному куточку України. Для цього вона буде перекладена з латини на українську мову, і десятки тисяч примірників відправляться в українські школи", — сказав Зеленський у зверненні 2022 року.
У "Пактах й Конституції законів…" йшлося про обмеження прав гетьмана, окреслювалися його обов’язки та визначався майбутній лад держави. Зокрема, визначався поділ влади на:законодавчу (Генеральна рада, яка збирається тричі на рік);виконавчу (гетьман і Генеральна старшина);судову (Генеральний суд) гілки.
Вперше за 311 років Конституцію Пилипа Орлика доставили в Україну
Оригінал документа написано латиницею, він постійно зберігається у Національному архіві Швеції. 5 червня 2023 року генеральна директорка архіву Карін Астром Іко передала Очільнику Укрдержархіву Анатолію Хромову засвідчену латиномовну копію Конституції Пилипа Орлика, оригінал якої зберігається в Стокгольмі та є безцінним надбанням нашої спільної історичної спадщини.
Швеція передала Україні засвідчену копію латиномовної Конституції Орлика. Окрім латинського варіанту Конституції Пилипа Орлика, є українськомовний варіант, який був підписаний гетьманом. Однак оригінальна титульна сторінка конституції досі зберігається у Російському державному архіві давніх актів у Москві.
Конституцію Української народної республіки Центральна рада ухвалила 29 квітня 1918 року, у свій останній день існування. Однак цей документ так і не набув чинності через державний переворот гетьмана Павла Скоропадського.
Конституція проголошувала державну незалежність і територіальну цілісність УНР, рівність прав громадян, демократичні свободи.
Передбачався земельний адміністративно-територіальний устрій з широким місцевим самоврядуванням у всіх 30 землях.
Усього радянських конституцій було чотири: 1919, 1929, 1937 та 1978 років. Саме остання діяла на території України й після проголошення незалежності, аж до 1996 року. І хоча документом визначалися і демократичні свободи, і вільні вибори та гарантувалися права людини, але фактично усе це не діяло.
Процес формування нинішнього варіанту головного документа країни почався одразу ж після прийняття 16 липня 1990 року Верховною Радою УРСР "Декларації про державний суверенітет України" — і вже у жовтні була створена Конституційна комісія.
За шість років створили щонайменше 15 варіантів документа — вони тривалий час обговорювалися, доповнювалися і доопрацьовувалися. Найгостріші суперечки викликали питання розподілу влади й власності, державної символіки, статусу російської мови й статусу Республіки Крим.
Комуністи відмовлялися підтримувати тризуб і синьо-жовтий прапор, інша частина депутатів не погоджувалася на автономний статус Криму. Зрештою досягли непростого компромісу — автономний статус півострова та українська символіка.
Батьком" Конституції вважають тодішнього народного депутата Михайла Сироту. Саме він представляв з трибуни Верховної Ради усі її статті в "конституційну ніч" 1996 року.
..У записах про ті події Михайло Сирота зазначав, що боротьба була дуже виснажливою, і були моменти, коли здавалося, що все висить на волосині, і незалежної України не буде.
Михайло Сирота був науковцем, мав звання кандидата технічних наук. Згодом став політиком. Був народним депутатом другого, третього та шостого скликань, головою Трудової партії України. Саме він був головою Комісії з доопрацювання проєкту основних законів країни.
Активна робота над фінальним проєктом Конституції тривала три місяці, а спеціально створена комісія працювала по 13 годин на день. У березні 1996 року проєкт рекомендували до розгляду Верховною Радою. А під час підготовки до другого читання у документ внесли близько 6 тисяч правок.
Основний Закон ухвалили о 9:20 ранку 28 червня 1996 року після 24 годинного марафону майже безперервної роботи.
Від початку ухвалення документ змінювався кілька разів. Хоча й, згідно з ним, передбачена досить жорстка процедура внесення до неї змін та доповнень.
До слова, для схвалення змін до різних її розділів вимагається від 2/3 до 3/4 голосів від конституційного складу Верховної Ради (450 народних депутатів). Якщо ж зміни скасовують чи обмежують права й свободи людини і громадянина або спрямовані на ліквідацію незалежності чи загрожують територіальній цілісності держави, то Конституція України взагалі не може бути змінена.
Конституцію України також не можна змінити в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Також, згідно зі статтею 64, в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Водночас Конституція як основний закон країни та гарант забезпечення і захисту цих прав і свобод, містить перелік прав, які не можуть обмежуватися навіть в період дії воєнного стану. Це передбачено статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63.
